Скільки коштує Щастя?

На останньому Дівич-вечорі ми, як завжди, говорили про кохання, про щастя і красиве майбутнє, якого ми всі так сильно хочемо. По суті всі ми хочемо одного й того ж — сім’ю, діток, коханого чоловіка, коханого, будинок — повну чашу, одяг, в якому почуватимемося Королевишнами, дохід від наших занять вдвічі вищий, ніж зараз, повага колег, класна авто, яке дасть нам свободу пересування, швидкість та ще більший комфорт, нові туфлі, сумочку, романтичну відпустку на райські острови, подорожі…

Ммммм…. Пишу, а в мене губи розтягуються до непристойності щасливої ​​посмішці і в області грудей теплішає.

ХОЧУ! ХОЧУ!! ХОЧУ!

Ми торкнулися дуже цікавої теми. Ми хочемо бути щасливими, коханими, мати можливість ділитися своїм щастям та дарувати кохання.

Ми торкнулися дуже цікавої теми — кожне наше бажання має свою ціну. Інакше воно не було б таким бажаним, таким смачним, таким цінним для нас.

Є одна чудова казка про ціну наших бажань. Обов’язково прочитайте. Я буду дуже рада, якщо Ви напишіть свої думки щодо ідей, які доносяться через цю гарну історію.

Обов’язково залишайте Ваші коментарі.

Отже,

Стояв у місті один магазинчик. Вивіски на магазині не було вже давно, її колись забрало ураганом, а нову хазяїн не став прибивати, бо кожен місцевий мешканець і так знав, що магазин продає бажання.

Асортимент магазину був величезним: тут можна було купити практично все.

Величезні яхти, квартири, шлюб, пост віце-президента корпорації, гроші, дітей, улюблену роботу, гарну фігуру, перемогу в конкурсі, великі машини, футбольні клуби, влада, успіх, кільця з діамантами та багато іншого. Не продавалися лише життя та смерть. Кожен, хто прийшов у магазин (а є й такі охочі, які жодного разу не зайшли в магазин, а залишилися сидіти вдома і просто бажати) насамперед дізнавався про ціну свого бажання.

Ціни були різні.

Наприклад, улюблена робота коштувала відмови від стабільності та передбачуваності, готовності самостійно планувати та структурувати своє життя, віри у власні сили та дозволи собі працювати там, де подобається, а не там де треба.

Влада коштувала трохи більше.

Треба було відмовитися від деяких своїх переконань, вміти всьому знаходити раціональне пояснення, вміти відмовляти іншим, знати собі ціну (і вона має бути досить високою), дозволяти собі говорити «Я», заявляти про себе, незважаючи на схвалення чи несхвалення оточуючих.

Деякі ціни здавалися дивними: шлюб можна було отримати практично задарма, а ось щасливе життя коштувало дорого: персональна відповідальність за власне щастя, уміння отримувати задоволення від життя, знання своїх бажань, відмову від прагнення відповідати оточуючим, невелике почуття провини, уміння цінувати те, що є дозвіл собі бути щасливою, усвідомлення власної цінності та значущості, відмова від бонусів «жертви», ризик втратити деяких друзів та знайомих.

Не кожен, хто прийшов у магазин, був готовий відразу купити бажання.

Деякі, побачивши ціну, одразу розверталися та йшли. Інші довго стояли в задумі, перераховуючи готівку, і розмірковуючи, де б дістати ще коштів. Хтось починав скаржитися на надто високі ціни і просив у господаря знижку чи питав, коли буде розпродаж. А були й такі, які діставали з кишені свої заощадження та отримували заповітне бажання. На щасливчиків заздрісно дивилися інші покупці, перешіптуючись між собою про те, що, напевно, господар магазину їхній знайомий і бажання дісталося їм просто так, без жодних труднощів.

Хазяїну магазину часто пропонували знизити ціни, щоби збільшити кількість покупців. Але він завжди відмовлявся, кажучи, що від цього страждатиме якість бажань. Коли у господаря питали, чи не боїться він розоритися, то він хитав головою і відповідав, що в усі часи будуть знаходитися сміливці, які готові ризикувати і змінювати своє життя, відмовлятися від звичного та передбачуваного життя, здатні повірити в себе та у свої бажання, мають сили та засоби для того, щоб сплатити за виконання своїх бажань.