З останньою п’ятницею січня, дорогі Читачки!

Як швидко біжить наш з вами найцінніший ресурс – час! Нещодавно ми так очікували Нового 2014 року, який домовилися зробити роком Любові. А перший його місяць уже пролетів. Тому, якщо ви поставили собі за мету вийти заміж цього року, то нам з вами слід терміново прискорюватися, ви згодні?

Сьогодні хочу дати вам пару цінних порад щодо однієї з головних проблем самотності, щоб ваш шлях до Істинної Любові став легшим і радісним.

Одна з найпоширеніших проблем, з якою стикаються Жінки при пошуку партнера, полягає в тому, що нам, Жінкам, дуже важко довіритися, відкрити чоловікові. Причиною в більшості випадків є наша поранена від попереднього досвіду відносин душа. Ми більше не хочемо, щоб нас ображали і зраджували. Більше того, ви можете відчувати, що емоційно більше не витримаєте нових переживань та потрясінь. В основі даної проблеми лежить наш страх бути знедоленою або, як його часто в літературі називають, «страх падіння», коли, поринаючи в нові відносини, відкриваєш найпотаємніше, коли здається, що це саме ВІН, з яким хочеться йти по життя, вийти заміж, будувати та зміцнювати сімейне вогнище. А в результаті чоловік йде з вашого життя. І не важливо, чи зробив він це красиво чи ні. Результат залишається тим самим: ви знову опиняєтеся «біля розбитого корита», з відкритою душевною раною, на лікування якої можуть піти не просто місяці, а роки.

Щоб не переживати знову розчарування та біль, більшість жінок закриваються від світу відносин. Навіть якщо ви й ходите на побачення, певна ментальна грань лишається. Простими словами, ви не пускаєте чоловіка через поріг вашої Душі, залишаючи за собою право піти будь-якої миті «переможницею». Ви зосереджуєтеся на інших сферах життя, де вам не можуть зробити ТАК боляче, як у стосунках. Найчастіше жінки «йдуть» у роботу – власна справа чи просування кар’єрними сходами.

Я чудово знаю та розумію всі нюанси цієї проблеми і не лише з досвіду жінок, які звертаються до мене і яким я допомогла, я й сама пройшла цей шлях. І ось, що я можу вам сказати: рано чи пізно ви усвідомлюєте, що ваш захисний панцир, який, за ідеєю, повинен оберігати вас від неприємних емоцій, починає поранити саму вас.

Ви починаєте відчувати, що так, ви досягли вже певних висот і у вашому житті все добре, ви сміливо можете назвати себе щасливою жінкою, але… Відчуття неповноти вашого життя, бажання кохати і бути коханою, бажання реалізувати себе у стосунках та знайти справжнього Єдиного партнера – Це те, що змушує вас страждати знову і знову. Може, ви відчуваєте цей душевний дискомфорт щодня, а можливо він накочує хвилями (дивлячись якої товщини ваш панцир). Найстрашніше і водночас позитивне полягає в тому, що від абсолютно нормального нашого бажання бути щасливою у стосунках нікуди, повторюю, нікуди не дінешся!

Більше того, навіть якщо ви усвідомлюєте необхідність знову бути відкритою, створювати стосунки, робите перші кроки на шляху до набуття Коханого, підсвідомо ви можете продовжувати сидіти у своїй віртуальній черепашці. Ваша раптова відмова від побачення через «ну не такий він, як я хочу», раптовий розрив відносин, що ідеально розвиваються – це все прояви вашого прихованого бажання закритися і вберегти себе від можливого майбутнього болю.

Що ж робити? У мене є для вас дві поради.

1. Будьте готові! Ідея полягає в тому, що замість того, щоб намагатися контролювати своє серце та емоції від падіння чи «пом’якшення» вашого падіння у можливому майбутньому, просто будьте готові, що існують ризики впасти. Але не акцентуйте на цьому свою увагу. Просто будьте готові зрозуміти, що без спроб, а головне повної самовіддачі в кожній спробі, в результаті не буде результату.

Впустіть свої емоції у вашу свідомість. Спробуйте сформулювати та описати їх хоча б на папері. У процесі спробуйте відчути повною мірою ваші бажання любові, пристрасті як вони є, без конкретного об’єкта або образу чоловіка. Головне тут, це показати собі, що у вас є почуття, які бажають бути реалізованими та рвуться назовні. І саме їх ув’язнення вашими власними силами всередині себе і завдають вам болю. А чи варто поранити себе за такі чудові речі?

2. Чарівна фраза ‘Ух ти!’ або «У-уххх!». У мене був один знайомий інструктор парашутного спорту. Якось я поцікавилася у нього, що вони роблять у випадку, коли людина на фінальному етапі, в екіпіруванні та раптом починає відмовлятися стрибати. Тоді він дав мені дуже цінну відповідь. Він сказав, що в такому разі він каже людині: «Коли ви дійдете до дверей літака, щоб зістрибнути, вигукнете захоплено «У-уххх!». І скажіть собі при цьому, що зараз ви проведете один із найбільш захоплюючих моментів вашого життя. Стрибайте». Подумавши, я зрозуміла, що цю пораду абсолютно точно можна застосувати і тоді, коли нас долає страх перед новими стосунками, новим чоловіком. Цей вигук допомагає нам крізь страх святкувати те, що ми справді відчуваємо, робити те, чого ми справді бажаємо. Тому моя порада номер 2: коли побоювання рухатимуть вас до того, щоб закритися від чогось нового і втекти до свого панциря, крикніть собі всередині «Ух ти!» або «У-уххх» і подумайте, що це може бути один із найбільш захоплюючих дослідів, які ви коли-небудь створювали.

Я думаю, що міркування на ці вихідні я дала вам достатньо. Кожна з нас має свій поріг страху, свої індивідуальні причини побоювань, свою мушлю. А ось що вами має рухати – це справжнє непереборної сили бажання Любові, незважаючи на якісь минулі досвіди та переживання щодо майбутнього. А я впевнена, що воно у вас є. Хоча б тому, що ви зараз читаєте ці рядки.

«Геть мушли та панцирі!» — моє головне побажання вам у ці вихідні.